ПРОБАЧ (ПЕРЕКЛАД)
Пробач! На їншій я живу планеті,
Де мороком нам розділяє путь!
А мріяли, що разом в силуеті...
Тепер у смутку щемно — не заснуть!
Глядить у вікна місяця підкова...
На небі — одинока він душа!
Планета роздумів блаженно-серпанкова...
З глибинами на дні ковша.
Прилив і шторм душі бездонний...
Що плаче, стогне, стомлено болить!
І тільки місяць скаже скромний,
Чому так пристрасть мучить і мовчить?
А почуття спалахнуть знов і знову!
І раптом піною... розплещуться чудні...
Тобі дарую я свою розмову
Під блиском нової прийдешньої зорі!
ПРОБАЧ (оригінал)
Прости… Я на другой живу планете,
Где разделяет холодом нас млечный путь,
Мечтали, что счастливей нет на свете,
В печалях мыслей просто не заснуть!
В окно моё глядит луна большая —
На небе одинокая душа!
Планета грусти неземная,
С глубинами на дне ковша.
Прилив и шторм души бездонной,
Которая и плачет, и болит,
И только у светила спросит скромно:
Ну, почему страсть серце бередит?
А чувства могут вспыхнут с новой силой,
И вдруг… разбиться пенною волной…
Хочу сказать тебе спасибо
За всё, мой милый ангел, неземной!
05.11.2018 м. ЛЬВІВ Наталія КАЛИНА.
