Київ надихає...
Мандрую знов, блукаючи містами.
В миттєвостях -- вражаюче буття!
Окрилююсь мрійливими думками.
Радіє серце, як мале дитя.
І блиск очей строкатих перехожих, --
Їх долі зчитую неважко із облич.
Мільйони драм, так схожих і несхожих,
Писатися продовжують і вдень, і вніч.
І кожен щось несе своє -- інтимне.
А хтось так хоче бути не таким...
Спокійний -- он, а он -- ну геть нестримно
Хизується усим "добром" своїм.
Ось -- ввічливий і вихований друже.
Он -- посміхається, але в душі -- сльоза.
Компанія регоче гучно дуже,
А он хтось сунеться, немов ота гроза.
Подружжя йде щасливе з діточками,
Малі радіють, дзвінко гомонять.
Гарнючки малолітні з цигарками, --
Авжеж, і приклад є із кого брать.
Загальний настрій жвавий і бадьорий!
Де хто танцює, де лунає спів.
Хто вдома був ображений, суворий,
Сюди прийшов -- куди й подівся гнів.
Так! У містах великих туристичних
Завжди вита в повітрі волі дух.
І скільки не ходжу маршрутом звичним,
Мене все ж надиха цей вічний рух.
Такі ми різні Богові створіння,
Але в усіх -- лише одна ж мета:
Мир, злагода, взаєморозуміння,
Стосунки, дружба, і любов свята!
