Котигорошко вийшов з триповерхового будинку з блідими потрісканими фасадами ще на світанку. Сонце ще не думало з’являтись на обрії, як в нього вже почалась зміна. Крижане серце не знав, що таке ранковий холод або, що таке особисте життя, вихідні, людяність, неділя. Витягнув з кишені уламок чудо дзеркала. В чарівному шматочку скла спочатку відобразилось його обличчя. Потім ж дзеркало потемніло і там з’явилось обличчя шефа. З самого ранку? – Спохмурнів Котигорошко. Здавалось, нічого паскуднішого за день вже не станеться…
- Зараз відкрию перехід. — Сказав Крижане Серце. — Готуйся.
Як шеф поліції в тридесятому Крижане серце мав чудо-перстень. Достатньо було перекинути його через плече і відкривався портал, що доставляв прямо до перстня, або в задуману місцевість. Котигорошко ненавидів такі переходи, адже від них часто нудило. Цей раз не став виключенням. Як тільки його ноги ступили в чорну порожнечу, земля зникла з під ніг – і ось він вже поволі піднімається з асфальту на іншому кінці тридесятого. Поряд на тротуарі, блював в урну Микита. Вони були на самій окраїні тридесятого царства. Далі вже починався темний-темний ліс і перехід «Три-дев’ять земель», що вів у світ людей.
- Що такого мало статись, що я не міг дістатись машиною? – Котигорошко не ховав власного роздратування.
Замість пояснення Крижане серце мовчки показав на тротуар на іншому кінці дороги. Котигорошко переглянувся з Лисом Микитою. На тому кінці дороги лежало накрите покривалом тіло. Офіцери обережно підійшли, підняли біле покривало. Старший чоловік, в потріпаному одязі та з блідим лицем у власній блювотині на одязі. Виглядав він типово для звичайного сільського алкоголіка. Котигорошко накрив того покривалом.
- Хто це? – запитав він у Крижаного Серця.
- Я знаю так само, як і ти. – Зневажливо сказав той. – Смертний, судячи з усього.
- Тут? Хіба вони можуть знайти сюди дорогу?
Крижане серце не відповів. Знову відкрився портал чудо-перстня і з нього (на диво спокійно) вийшов Кощій Безсмертний. Як завжди весь в чорному, навіть окуляри не знімав, попри те, що на вулиці було темно. Не вітаючись ні з ким, він просто закрокував до тіла. Недбало здер простирадло з того.
- В мене тут вибори на носі, а ви ось що мені підкидаєте?! – Заволав той. – Хто це? Хто це зробив?! Чому ще нічого не зроблено?! Я вас всіх по виганяю, за таку бездіяльність! Будете в мене дороги робити перед виборами за їжу! Понабирали, трясця, в поліцію по оголошенню!
Котигорошко знову мовчки переглянулись з Микитою. Крижане серце просто кашлянув і Кощій затихнув.
- Це смертний, пане мер. – Офіційним тоном сказав він. – Як він сюди потрапив, поки встановлюємо. Причина смерті теж встановлюється.
Лис хотів, щось сказати, але перехопив погляд Котигорошка і промовчав.
- Встановлюйте швидше! – Нервово закричав Кощій.
Його руки майже непомітно смикались. Мер Безсмертний склав їх разом, щоб ніхто не помітив тремтіння. Але помітили всі.
Не чекаючи відповіді він повернувся в портал і зник з місця злочину. Поліцейські залишились втрьох. Ніхто не сказав ні слова.
- Ох, ну що за вихідні! – Пожалівся Микита. – Завжди так?
- Вбивств не було вже дві сотні років. – Сказав Котигорошко. – А бійки з богатирями, побутові сварки мешканців тридесятого вже давно. Майже кожний день хтось з них щось робить, за всіма не вгледіти.
- Така в нас робота, стажер – тримати казкових жителів в кулаці. – Холодно сказав Крижане серце. – Те й робиш, що не даєш їм повбивати одне одного. Офіцер Котигорошко?
- Слухаю?
- Стажер Фарбований Лис вже давно щось хоче сказати, але наш з вами поганий приклад комунікації між начальством та підлеглим заважає йому це зробити.
- Що в тебе, Лисе?
- Він отруївся. – Невпевнено сказав Микита, дивлячись то на одного, то на іншого. – Живильною водою.
Котигорошко і Крижане Серце переглянулись. Живильну воду пили русалки, домовики, мавки, вовки, лисиці та всі не-людські персонажі, щоб мати людську подобу. Котигорошко навіть на службу казкову поліцію пішов, щоб змогти купувати по скидці живильну воду для боротьби з приступами Каті. Для державних службовців маленькі пляшечки з жовтим обличчям усміхненого Колобка були в пів ціни.
- Ви маєте людську подобу з самого народження, тож про живильну воду вам перейматись не варто. А я ще по прибутті відчув її запах. Не дивно, що він помер: для смертних прийоми живильної води мають летальні наслідки.
- Мене більше цікавить, хто йому це продав. – Котигорошко глянув на шефа.
Крижане серце випустив льодяну пару з рота. Бордель Баби Яги міг цим займатись, але Кощій намертво заборонив її чіпати. Крижане Серце не заперечував, адже своя посада йому була дорожче.
- Якщо ми закриємо її притон, мавки перенесуть свої заняття проституцією на вулиці тридесятого. А ще це кине тінь на нашого мера, що неодмінно сподобається Солов’ю Розбійнику, котрий мітить на місце Безсмертного. Та й не факт, що це вона. До такого мало хто б взагалі опустився, а ті, що змогли б – зачинені в скрині.
Від згадки про скриню завжди замовкали. Це була в’язниця для казкових героїв. Ніхто не міг звідти вибратись, доки не підійшов до кінця термін ув’язнення. Це було наче небуття для казкових героїв і саджали туди лише за найтяжчі злочини. Крижане серце неначе прочитав наміри Котигорошка і дістав з кишені синього піджака чудо дзеркало.
- Світе дзеркальце скажи, та всю правду розкажи. – Крижаним голосом промовив він. Дисплей дзеркальця засвітився. – Список всіх, кого недавно відпускали на волю!
Дзеркальце одразу ж завібрувало. Котигорошко та Микита стали обабіч начальника.
- Кобиляча голова? – перепитав Котигорошко. – Так скоро?
Чд між тим висвітило список злочинів. Список був довгим: від крадіжок, тяжких тілесних, до зґвалтувань русалок і вбивства Івана Царевича, колишнього (покійного) чоловіка Царівни. За це його запроторили на двісті років.
- Відправити голосове повідомлення офіцерам Гупало Василю та Чабанцю! – Наказав Крижане Серце. – Завалити тунель. Нікого не підпускати. Дозволено застосувати фізичну силу.
Тоді додав вже тихіше: хоч якась користь від богатирів. Котигорошко знову спохмурнів, але промовчав.
Нічну дорогу прорізало світло фар. До них швидко наближалась карета швидкої допомоги та автомобіль Язикатої Хвеськи.
- Офіцер Котигорошко! За старшого замість мене! Коли закінчиш тут, чекаю з ідеями, як потрапити в «На Курячих Ніжках». Яга то нас не пустить, а самі, без дозволу ми не зайдемо. – Шеф підкинув через плече чудо-перстень, відкривши ще один портал. – Офіцер Лис! За мною!
Микита мовчки кивнув Котигорошку і відправився вслід за Крижаним серцем.
ID:
818429
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.12.2018 19:24:18
© дата внесення змiн: 21.12.2018 19:24:18
автор: Тост
Вкажіть причину вашої скарги
|
