|
Таке життя несправедливе.
Насправді таке вередливе.
Життя для тебе що?
- Чому живеш ти?
Живу задля кар'єри я, сім'ї,
у планах маю світ об'їхати весь,
ще хочу жити у ЄС,
десь за морями,там де добре,
там де все гарно і казково.
НУ прямо так,подалі від війни,
подалі від корупції й бандитів,
не хочу бачити хохлів, не хочу
бути в Україні.
Це не країна,це не країна.
Ще трохи й виїду кудись.
Забуду жах цей весь і буду
мати спокій.
-А ти поїдеш? Ти поїдеш звідси?
- Я не поїду,я лишаюсь тут.
- Ти що,навіщо? Тут війна,хохли
й бандери.
- А знаєш що, а може й ти правий?
- Та я правий,давай же їдь но звідси,їдь.
- Ні,ні ти їдь. Їдь від хохлів,їдь від війни
і від усього.
- А я поїду,ти лишайся тут.
- А я залишусь,хоч убий,та буду тут.
Тобі щасливої дороги у майбутнє.
Їдь у Європу,хай жиди там тебе клюють.
-Я буду тут,буду я в Україні.
Тут дім,тут все моє, моя земля.
Тут народилась і зростала я.
Те що війна, мені не заважає.
Сама готуюсь в військо я іти.
Як треба,то й на передок поїду.
Під кулі, вибухи, розриви мін поїду.
І знаю,якщо вб'ють, чи ще якщо поранять.
То знатиму,що за Вкраїну все терплю,
за мою Україну я терплю.
За Україну,не за якусь там Європу.
За мою землю,дім,мою сім'ю.
За все моє хоч в пекло піду .
Лиш за моє боротись буду.
Рабом жидам ніколи я не буду!
ID:
820546
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 08.01.2019 11:49:32
© дата внесення змiн: 08.01.2019 11:49:32
автор: Лілія Левицька
Вкажіть причину вашої скарги
|
