Я - українка, руська,
Коротше, дві - в одній,
В Росії народилась я
Осінньої пори.
Але матуся, батько,
Чоловік, дідусь
Сплять вічним сном
В землі козацькій.
Мій син є українець,
Руський, грек,
Коротше, три - в однім,
Він народився
Травневим днем,
Та Україна є
Матінка його.
Захистивши Землю
Від фашистської чуми,
Наші діди загинули.
Ми любимо Вкраїну,
Наші моря,
Степи безкраї,
Наших людей
Чудових.
Коли маленькою була,
Про Україну думала,
Про козаків могутніх,
Про жіночок-красунь
З веселкою з стрічок
На головах.
Ми - українці,
України діти.
Ми - український народ:
Українці, руські,
Поляки, греки,
Євреї, татари,
Білоруси, німці...
Ми - різні,
І ми - єдині.
Пращурами нашими
Були
Арії, сармати,
Скіфи, руси
Й козаки.
Нащадки наші
Гордими будуть
І вдячними,
Точніше стануть
І поблажливіше
Нас.
ID:
821478
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.01.2019 15:28:27
© дата внесення змiн: 30.03.2019 15:34:40
автор: Надія Валєєва
Вкажіть причину вашої скарги
|