Радіймо дню, який несе життя. Радіймо дню, який несе прозріння.
Багато днів похмурих і ясних треба рослині, щоб дала насіння.
А те насіння силу має вже, у себе міць воно тих днів ввібрало. Та знаєм
ми, що й холоди гули, його не тільки сонце зігрівало.
То ж гнулося від бур і від вітрів, хилилось долі часто... та вижило.
Насіння сходи дасть! Заплодоносить рясно.
Варто приймати й нам, що Бог дає. Зміцніють сили. Здолаєм перешкоди.
О! Як нелегко все в житті пройти... Та все ж іди! Іди... Не зупиняйся.
Будуть перемоги. Для тебе є рожевий цвіт весни, далекі і близькі дороги.
Усе, що в долі є... Приймай. Твоє. Твій час. Твоя пора. Твоє прозріння.
Іди вперед і розсівай! Хай сходить і росте твоє насіння.
Дякую, Надюшо! 
З Водохрещем! 
Зі святом, дорогенька. 
