Без Тебе я - не я,
Без Тее ніч - не ніч,
Лиш Ти - любов моя,
Прийду - Ти лиш поклич.
Ти бачиш - вже в шляху:
Крізь тернії життя
Вночі і вдень іду
До Тебе, Любий, я.
Нехай зіб'ю у кров
Ноги ідучи -
Не вмре моя любов
Ніколи у житті.
Далеко зараз Ти,
І блиск Твоїх очей
Мені не досягти..
В порожньості ночей.
Я згадую Тебе,
Як ми удвох були,
Як Сонце золоте
Для мене сяяв Ти.
І я квіла тоді.
Хотіла всі бажання
Я виконать Тобі...
Були ще сподівання
Що ніч та не остання,
Що сльози йдуть даремно,
Що будуть щ стрічання,
Що буде рай, не пекло...
Ти м'явся та вагався,
А я казала знову...
Не знала чи хотів ти,
Та я почула згоду:
"Ну, якщо хочеш - спробуй,
Тебе і так кохаю"
Хотілось - насолоду,
А що дала - не знаю..
І може після того,
Як зорі вже сховались,
Що скажеш Ти хоч слово
Мені, я сподівалась.
Що може Ти мені
Просте "спасибі" скажеш...
Та Ти змовчав тоді.
А я й не ображаюсь,
Бо зараз розумію,
Що згодивсь Ти тоді,
Лиш щоб моє хотіння
Тобі, Світ, догодить
Здійснити. Не тому,
Що сам цього хотів...
Ти навіть протибув.
Та ти мене любив...
Пробач мені, що грішна я,
Тебе, мій Світ, у гріх ввела!
