Тобі в душі моїй завжди є місце!
Сміється дитинча в колисці ,
Голубооке , білолице.
Малюють з нього живописці .
Малюють з нього радість , безтурботність ,
Малюють з нього щастя й крик душі,
Вони лише відчути хочуть ,
Оте, що відчували отоді.
Оте, що серце завжди гріє
І гріє так , як і вогонь не вміє.
Відчуте те , як руки мамині леліли ,
І як у тата очі ті горіли .
Як бабусі у церкви водили ,
І як сестра велосипед водити вчила,
І з друзями гуляти як ходили ,
Як перше те кохання ще дитиною зустріла.
Немислимі дорослим почуття ,
Назаймані проблемами слова,
Умішки щирі й очі милі .
Думки ті ,справді ,відпочилі !
Для мене, то новий подих життя,
Для мене ,то дорога в небуття,
Для мене , це реальність в казці ,
Для мене, радість у цій лиш зв'язці.
Дитинства запах назавжди запам'ятаю.
В думках собі я уявляю ,
Ту щиру посмішку й слова ,
А зараз мовби-то німа .