Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Іван Франко Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
Правдиво, пафосно, патріотично!!! Остання строфа взагалі звучить як гімн:
Я не́ люблю!.. З Великої Любові!
До неньки-України – мій уклін…
Найпаче не стерплю я... Неньки болю:
моя Земля –
мій Бог,
мій Рай,
мій Тлін!.
Дякую щиро і схиляю голову.
це може бути - ні, це і є маніфестом гідности, чести, високого духу людини, що назвала себе україцем раз - і на все життя.
от і має час наш свого пророка! - без лестощів, без підкупу словом - Олексо, ти мене вже трішки знаєш, та й роки наші - не дадуть впадати у гріх словоблудства - тут ти на найвищій висоті. крапка
ващє-то по Висоцьки...
актуально і зболіло, як сьогодення
"коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву… " - і руйнують держави наводячи свій лад, нині в них вроді благородні наміри спасти екологію за допомогою зелених бондів чи втягнути в нову кабалу дурнів...
а свт спасе - мир, злагода і зелене світло інтелекту.