Вони прилітають додому:
У вітанні розкривши крила,
Німу шану землі віддати
Яка їх малих зростила.
П'ятий рік як літають додому,
Та чомусь не сідають низько -
потріпочуть у небі крилами,
І назад на чужину вертають.
Затріпоче серце матері,
Яка сина чекає ночами,
Чи живий в сирому окопі він?
Чи з закритими спить очами...
Навколо бомблять гранати,
Міномети стріляють чергою,
Чи знайдеться місце лелеці тут,
Щоб гніздо своє звити на дереві?
Якби ж мала та мати крила,
Полетіла б услід лелекам,
Та не може уже злетіти:
Крила війна розбила...
