І все – таки ти не проста людина,
Неначе марево мінливе, наче сон,
Немовбито мелодія грайлива,
Що на душевних струнах виграє акордеон...
Ти – світла смужечка в житті,
Водн́Очас – радість і печаль...
Мабуть. Єдиний на землі,
Якого втратити так жаль...