Сумує море –
У нього горе.
Сумують гори –
У них море.
Не розірвуться
Ці дві сили.
Лише розійтися
Вони і хотіли.
Море плаче,
Сльози пускає,
Але й не баче,
Що гір вже немає.
Куди ж поділися?
Не змудрувати,
Але море почало
Тріумфувати.
Що з горами
Мені зрозуміло –
Повкривались снігами
І все стало білим.
Проходять години,
Проходять дні,
А море і гори
Тільки сумні.
Весна наступила,
Сніг розтопила,
Щастя зробила -
Союз відновила.
І море радіє,
І гори не плачуть.
Вони веселіють,
Бо один одного бачать.
Не сумує море –
У нього гори.
Не сумують гори –
У них море.
Возз’єдналися
Ці дві сили.
Лише побачитись
Вони і хотіли.
