Ранкова кава зі смаком солоних думок,
Крізь натовп людей потягується спросоння.
Світанок життям наповнює кожен крок
І, навіть, самотні квіти на підвіконні.
Потріскані губи від вітру чи від дощів,
Загублена в натовпі власна велика туга.
Складаючи пазл із втрачених мною днів
Шукаю у тобі, світе, справжнього друга.
Ти вперше мене не зовеш у далеку дорогу,
Лиш мовчки стежками збираєш опалий цвіт.
То ж дай мені, світе, свою неземну допомогу,
Щоб вдало сьогодні я завершила політ.
Кава ранкова манить щоразу в лещата,
Поки мій шлях стелиться присмаком дива.
Я вірю, що зможу душу твою впізнати,
Вона ж бо у тебе, світе, така вродлива.
28.06.2019
