Ти моє задзеркалля пісенної теплої ночі
І мій страх неосяжний у сутінках дня.
Я малюю життя, розмальовую в нім охоче
І втікаю у книгу, де ховає мене метушня.
Твої демони прагнуть нарешті відчути свободу,
Мої демони вільні давно у тіні блискавиць,
Не женуться за часом, не шукають казкову вроду,
Твої ж демони прагнуть торкнутись моїх таємниць.
Оживають картини на чорно білому фоні
І самі в цьому світі барвів собі придають.
Твої демони раптом осіли в моєму домі,
Крізь слова і рядки все ростуть вони і ростуть.
Мої демони досі твоїм суперечать щосили,
Суперечать собі і, навіть, власній душі.
У картини, тим часом, пробилися білі крила
І згоріли вогнем у попелястім дощі.