Хочу розповісти вам про свій яскравий спогад. А точніше – про мрію, яка стала реальністю. Мені пощастило побувати на грандіозному концерті гурту «Океан Ельзи».
Буду розповідати фрагментами, те, що найбільш запам'яталося.
Це свято відбувалося на стадіоні НСК «Олімпійський». Коли ми приїхали, то побачили величезну кількість людей. Вони сходилися звідусіль. Одні були одягнуті у вишиванки, інші ‒ у красиві вбрання, деякі дівчата заквітчані віночками, котрісь тримали в руках маленькі синьо-жовті прапорці або ж огорталися великими.
А ще мене зачарував сам НСК «Олімпійський». Стадіон високий, неначе хмарочос, і красивий, мов лілія. Здавалося, що він привітно на всіх дивився і світився, ніби купався в сонячному суцвітті.
А тим часом ми пройшли контрольні пункти й прямували далі.
Усі займали свої місця. І ми почали шукати свої. Як виявилося, це були найвищі місця на стадіоні. Наступного дня Оксана, моя приятелька, розповідала всім, що ми сиділи «на небі». Було дуже гучно, ніби на футбольному матчі; всі в передчутті чогось надзвичайного та видовищного. Спочатку дві години на розігріві виступав молодий рок-гурт «Fontaliza». Далі він залишив сцену, a «Океанівці» чомусь запізнювалися.
А тим часом я з цікавістю розглядала стадіон. За нами була маленька площадка та скляні стіни, з яких було видно маленьку часточку нашої столиці. А дах був ніби казковий, зроблений у вигляді парасольок. Поглянула вниз, на поле, люди все йшли і йшли на стадіон, немов лилися рікою, впадали в неосяжний океан.
Пам'ятаю, як ми всі разом створювали хвилі, ніби море. Якоїсь миті хтось почав співати гімн, інші підхопили, підвелися, почали підспівувати і приспів проспівали майже всі. В мене побігли мурашки по шкірі, перші мурашки в той дивовижний вечір.
І от, нарешті, ця мить настала, на сцену виходять улюблені музиканти. Зазвучала перша пісня «Вставай» – і весь стадіон встав, і почав підспівувати. А далі лунали улюблені пісні, а після океан щирих нестримних оплесків, вигуків, океан радості та щастя. Ця музика лилася так просто, легко, щиро, від душі. Всі мов поринули в потужний, неосяжний, прекрасний океан, сповнений неповторною, душевною музикою, крутою, шаленою енергією і справжніми, просто неземними почуттями (ці емоції неможливо передати словами, їх можна тільки відчути).
Я слухала, просто насолоджувалась кожною миттю.
Пісню «На лінії вогню» гурт присвятив «всім героям України, які поклали життя за неї»...
Було вже темно (час летів зовсім непомітно), і люди почали вмикати свої мобільні ліхтарики, запальнички – здавалося, що це не стадіон з сотнями тисяч людей, а безмежне небо з сотнями тисяч палаючих зірок.
Ніколи не забуду: Святослав співав пісні «Вище неба», «Не питай», «На небі» і «Без бою» і дав заспівати приспіви слухачам – сімдесят п'ять тисяч людей, всі разом проспівали їх на одному диханні, одним, єдиним голосом.
Згадую просто неземну, незабутню мить, коли звучала пісня «На небі». Я підняла очі і побачила крізь скло парасольок, як мерехтіли ясні далекі зачаровані зорі, мов танцювали в своєму вічному танку. Здавалося, що я літала там, на небі, між цими небесними вогнями. Думаю: такі відчуття були не тільки в мене.
Пригадую, дівчата, які веселились поруч з нами, перебрались через стільці на маленьку площадку і там запалювали на повну – танцювали та підспівували. А нижче стояли юні закохані. Вони так трепетно, з такою теплотою та ніжністю обіймалися й цінувалися, немовби були не тут, а десь далеко, в іншому місці Всесвіту.
Але все, на жаль, рано чи пізно закінчується. Ми вийшли трохи раніше, і свою улюблену пісню «Обійми» (вона була завершальною) слухала вже на вулиці.
Ну що ж, після цього грандіозного феєрверку просто неймовірних, незабутніх емоцій можу сказати тільки одне – хочу ще на концерт гурту «Океан Ельзи».
31.05.2015
P. S.
Я зовсім нещодавно познайомилася з творчістю цього легендарного гурту. А сталося це випадково. Я в Інтернеті переглядала різні сюжети про Революцію Гідності і натрапила на відео його концерту на Майдані Незалежності. Мене вразило те, як палко й радісно його зустрічала публіка.
Мені захотілося більше дізнатися про цей гурт та його творчість. Я прочитала його історію, почала слухати пісні, заглиблюватися в них. А вони всі такі різні: одні драйвові й веселі, інші ніжні та ліричні – і всі такі щирі, чудові та неповторні. І разом створюють захопливий, вільний океан світлих, цінних емоцій і відчуттів. Здається: я закохалася в цю музику, закохалася на все життя.
06.07.2015
ID:
847036
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.09.2019 21:32:00
© дата внесення змiн: 03.09.2019 21:32:00
автор: Оля Тимошенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
