Коли душа роздерта на кусочки -
Немає істини, немає сутності, буття,
Коли сліпим стає ще зрячий,
Тоді втрачається, що сенс життя - сім'я.
Ми виростаємо в любові чи не дуже,
В багатстві, в бідності, у злагоді чи ні.
Та пам'ятаєш ти, мій юний друже,
Для чого чи для кого варто нам рости?
Коли ненависть полонила серце,
Коли не чути стукіт інших слів,
Коли любов забилась у куточку
І замість ніжності лунає лише гнів.
То де ж та правда, любий юний друже,
Коли багатство превелює над життям,
Коли порядок в побуті на рівень вищий
Порядку серцю, розуму, літам.
Ми забуваємось, що шлях наш тут короткий.
Занадто мало часу нам іти.
Й, якщо його промінювать на злобу,
Чи варто взангалі нам тут рости?
Любити ближнього, не вбити і не вкрасти
Повагу, злагоду і спокій мирних літ.
Й собі далеко десь у грудях написати:
Найбільша цінність - це сімейний рід.
2.6.2019