Спішать, летять вперед хвилини,
І жодна – не верта назад.
Між течією часоплину –
Життєвий сад…
У кожного свої турботи,
Свої тумани і вітри,
Своє, оте одвічне : хто ти?
Котрий до світла лабіринт?
Що робиш? Що кому лишаєш?
Чи має значення твій крок?
Куди прямуєш і ступаєш?
Чи справді терни – до зірок?
Де є мірило правди, миру,
Любові, істини, добра?
Що додає до вчинків віри?
Ось що виходить з-під пера:
На манівці не сходь з дороги,
Щодня собі нагадуй знов –
Мені б зробити кращим трохи,
Цей світ, в який колись прийшов…