Розкажи історію. Історію створення світу.
Внутрішнього. Усередині мене.
Тобі ж видніше. Із середини мене.
Це так важливо - говорити. У світі,
де кожна думка однакова для двох.
Слова зруйнують черепно-мозкову
мовчанку вагою із золото.
Не дадуть розвиватися її інтерпретаціям,
як от чергова, безпричинна образа,
що впадають із крайності в крайность,
от як тотальна байдужість.
Врешті стануть спільним знаменником
наших нейронних пульсацій.
Тому вперед, розказуй історії, навіть тоді,
коли белькотіння твій єдиний навик
спілкування.
Адже і я не профі. А тільки вчуся - слухати.