Я з любов'ю обіймаю світ
І тебе любов'ю обіймаю.
Давній мій, прадавній дідів рід,
Родовід про вас розповідає.
Прабабуся, ще була княжна,
Їздила в розкішнім екіпажі.
Виділялась щирістю вона,
А які в той час були пейзажі...
Зеленіли навкруги поля,
Хімії тоді вони не знали.
Прокидалася від сну земля,
Ранки натюрморти малювали.
У розкішних шатах стояв ліс,
Кликав і манив усіх до себе.
І грибні поляни були скрізь,
Чистим і блакитним було небо.
Ріки розливались в береги,
Не смітили так колишні люди.
Хоч не всі освідчені були,
Прибирали за собою всюди.
Серед роду б́у́ли й козаки,
Захищали землю від навали.
Як її топтали чужаки,
То життя за неї віддавали.
Було важко, та жила любов,
До сім'ї, своєї Батьківщини.
Кожен правдою тоді ішов,
І спокутував свої провини...
Давній мій, прадавній дідів рід,
Як твоє змінилось покоління.
Не такий тепер вже білий світ,
Коли ж буде в нім уже прзріння...
