У мене попереду – вічність,
У тебе попереду – день.
З-за неба встає потойбічність
Рядками прадавніх пісень,
І день так раптово минає –
Відходить нараз в небуття.
Він сутінками відміняє
Твоє безпорадне життя.
Чи кров небосхил окропила,
Чи стріли вогненні летять –
Твої то веселкові крила
Зірками вгорі мерехтять.
Венера засяяла ніжно,
Зійти Оріону – вже час –
Ніч вітряна, мов чорнокнижник,
Обплутує чарами нас.
Відходить розгублена звичність,
Оточує тьма зусібіч.
У тебе попереду – вічність,
У мене – всього лише ніч.
