Сонце падало і на мить зупинилось.
Розлилося рожевими квітами в небо.
Скільки в серці твоєму любові лишилось?
Скільки кроків зараз від тебе до мене?
Враз здалось, що палає вже небо вогнем,
Десь із низу сутінки страх наганяли.
Правда часто в руках із холодним мечем :
Кожне сказане слово - мов душу відтяли.
Сонце впало. Іскри слідами яріють...
Місто в темряву втомлені очі ховає.
Десь у вікнах скалічені очі мріють.
А мої лиш кричать. Все на світі минає!
