А серце прагне любові,
І в почуттях, і в слові,
У вчинках, в букетах квітів,
А серце прагне - любити.
І вдень, і вечором, зрання,
Не втомиться від кохання,
З край світу його виглядає:
Воно живе - бо кохає.
Біда не страшна і горе
В коханні немов у морі,
Невже бувають на світі,
Серця, що не вміють любити?
Ніколи не манить їх небо,
Живуть ці серця для себе,
Повільно так помирають
Таланту любити не мають.
Моє не зчерствіло - я знаю,
Душею я це відчуваю,
Любов вона все лікує,
Свою вам у слові дарую.
Зігріє когось, чи потішить,
Хтось, може, назве її віршем,
Душі хай торкнеться слово,
Безмежна сила любові.
Галина Грицина.
