Твій дикий норов, твоя харизма -- моя любов
Крізь призму сирості і невризми,
Моя присутність тут знов і знов.
Але її ти не відчуваєш-
А я сиджу навпроти тебе.
А ти відсторонено не помічаєш
Сидиш, у чашці чай з молоком мішаєш
Спокійно дивишся крізь вікно на шосе.
В пустому залі не горить запальничка
І без окурків твоя попільничка.
Твій дикий норов, твоя харизма -- моя любов.
А я дивлюсь крізь виделки призму і бачу мов.
Уже тікаю від магнетизму безслівно, безмовно, ком!
Двері...
Шосе...
Залишки твого егоцентризму
Чай з молоком.
Ірина Шипа. 03.09.019
#поети
#поетиукраїни
#сучаснаукраїнськапоезія
