Так, є магія в моїх віршах,
Яку ще треба подолати,
Але таврує постійно жах,
Що схована вона за грати.
Як гарно бути мені Ніким –
Звичайно старим, навіть хворим,
Забути Дії, і Світ, яким
Я управляв немов би хором.
Вже не чути Розуму хорал,
Також у ньому моє соло,
Тим більше: і те, як я страждав,
Влітаючи в Таємне Слово.
Досяг буденності: я – Ніхто,
Для втіхи хоч Талантом граюсь,
Адже Магія в моїх думках
Мовчить, коли я прокидаюсь.
30.09.2020
К.
