Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
...А в містах хіба бувають - такі ось вечорниці?
Парубки там поспішають лише в нічні клуби!
Там на шпильках походжають світськії левиці,
А іх хлопці обіймають... не тільки за тулуби!
Така краса Мариночко, непередати словами!!! Пригадались колишні часи, тоді так весело було... Дякую вам за таку чуову поезію!!! Святкового вам настрою сонечко, зі святом!!!
Якщо взяти теперішні нічні клуби, то я надаю перевагу колишнім вечорницям, де веселились від душі, дотримуючись моралі і культури! Прекрасний твір, Мариночко!