Колись ти сядеш край вікна,
Чекати сам вже будеш осінь.
Ти не чекатимеш дзвінка,
Хоч ще вчувається і досі.
І серце стиснеться від болю,
Так тихо-тихо защемить,
Бо ця гірка для тебе воля,
Тебе бажає так зломить.
Ти розумієш, що вже все,
Нічого двічі не буває.
Уже не скажеш "повезе"...
Осінній лист з дерев спадає.
Про що ти думати ще можеш,
Що так пройшли даремно дні?
Кому тепер ти все розкажеш?
Один тепер в самотині.
І знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, тепер його думки.
Якби ж лист знав, якби ж він знав,
Листать життєві важко сторінки...
І знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, його думки.
Якби ж він знав, якби ж він знав,
Які важкі життєві сторінки... Життя дарує багато різного. Правда.