Куди не подайся, скрізь холод несамовитий.
Без тебе мій вірш проростає вінками терновими.
Простіше за все було би тебе згасити,
як гасить запалення серця гульвіса-вітер.
Та серце не терпить гульвіс і займається знову.
Сховатись у стилі? Закрити вікно білим шумом?
Без тебе мій стиль лунає пустими квінтами
безжального холоду. Він - ти, а чи не він - ти,
без тебе, здається, не дихаю. Тільки пишу я.
Лишилась одна забава - свистіти і грати.
Кабак зачекався, підморгують хулігани.
Посмійтеся, друзі. Я ладна себе поховати,
щоб спокій і тиша булі під його ногами.
