Не старайся сподобатись усім...
Бо навіть Сонце совам і кротам
Ненависне, хоч зігріва їх дім,
Коли ті сплять у темряві десь там...
Не мнись під тиском, наче пластилін,
Бо з тебе зліплять невідомо що,
А потім скажуть: «-Сам хотів цих змін,
Тепер ти глина, а не золото!»
Не йди на умовляння й обіцянки,
Бо зробиш крок і вже трясовина
Затягне твого воза, а чи санки...
І хто зна, чи дістанеш ти до дна...
Не вір у щирість набожних святош,
Їхні вуста ховають часто жало,
Підступність прикрашають словом «Бог»,
І заливають всім під шкіру сала...
Не бійся бути десь одинаком,
Немає стаї, то не треба й стада,
Яке завжди іде за пастухом
На пасовище, чи на стіл громади...
Не вір, не бійся ще і не проси,
Тоді й не пожалкуєш ти ніколи,
А гордо скажеш всім «Аз єсм єси!»
Закривши навіки скриньку Пандори.
23.11.21
