Потрощено списи, розбито литаври.
Блавати стускніли в стальнім колориті.
Завів зиму блуд в лабіринт Менотавра,
А їй полотном чимскоріше б прикрити
В невидимих битвах розкидані рештки.
Навідались плачниці, жальні сніжини.
Зітхання зірвалось— діждались нарешті.
А грудень у вікна—очима ожини.
Сльота з парасолем блукає по місту,
Хватає самотності шлейфа за крайчик,
Которгає днину плямисто- перісту
І волить віддати їй сонця окрайчик…
…Потрощено списи, розбито литаври —
Й завів зиму блуд в лабіринт Менотавра.
Браво Валічко! Чудова поезія! Цікаво словами змальовані нинішні днини,а вітер вже дмухає,мабуть скоро засвище й закружляє віхола по місту.З Днем Святого Миколая Вас! Здоров*я і миру! Хай збуваються всі мрії!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Браво Валічко! 
Чудова поезія! 
Цікаво словами змальовані нинішні днини,а вітер вже дмухає,мабуть скоро засвище й закружляє віхола по місту.З Днем Святого Миколая Вас! Здоров*я і миру! Хай збуваються всі мрії! 
