Вже у роздумах довго,
Я й досі сама,
І відчуття нема того,
Лиш вина долею дана.
Я лиш хотіла відчути на мить,
Я лиш могла йти в сліпу,
І тільки навпомацки взявши ту нить,
Я здається знайшла та малу,
Непомітну надію, що жити дає,
Що показує нове й чудесне.
І коли цей час настає,
І коли вже душа та воскресне,
Вже не буду сама, вже забуду
Ті слова, очі, губи, і запах,
Вже не буде у темряві блуду,
Вже не пан наді мною цей страх.
Я сама, я в порядку, я зможу
Ці слова як мелодія, що в голові
Грає сильного, мудрого вельможу,
Кожен день говорю їх собі.
Кожен день - це життя у грі,
І ця гра буде нищити знову і знову,
І люди це діти малі,
Згадай, як було грати малому.
Я граю...
Я граю у цю серйозну гру
