ІX Портрет
Добре бачить лише серце!
Найголовнішого очима не побачиш
Антуан де Сент-Экзюпері
Вони зустрілися в кав’ярні
на перехресті двох доріг.
З жінками зустрічі вже давні
він в пам’яті своїй беріг,
та ця була на них не схожа,
немов поезією проза
перетворилася й за мить
світ водоспадом полетить.
Так і його життя буденне
в затонах річкових заплав
спинилось, мов без вітру став,
і раптом ринулось буремне,
пошкодивши (який конфуз)
урівноваженості шлюз.
Вона його відчула погляд,
коли він малював ескіз.
У відповідь – миттєвий огляд
і позитивний фейс-реліз
він в її погляді помітив
в портрет домалювавши квіти.
Коли доїла «гентський ніс»*
на столик їй поклав ескіз.
– «Це до майбутнього портрету,
що малюватиму для Вас.
Знайдете позувати час?
Зізнаюся без пієтету:
неписану ніким красу
на полотно перенесу.»
*
Захоплений її портретом,
що в Муінтпарку* малював,
сеанси запивав кларетом,
поїсти часом забував.
Був емоційним, невгамовним,
у спілкуванні нетактовним,
вдавався, часом, до образ
і перепрошував щораз.
Замирення були чудові:
маленький човник винаймав
і по Граслей* її катав.
Вони пливли у човникові
і цілувались тет-а-тет,
смакуючи «Бордо-Кларет».
– «Цей рік для університету
напевно стане визначним:
високу честь надавши Генту,
ти долю поєднала з ним.»
І, долучаючись до жарту,
вона всміхнулася: – «Не варто.
Якби не університет,
не написав би мій портрет.
Сидів би в закутках каналів,
свої пейзажі малював
і згадував, як воював,
в уяві вибухи лунали,
а ти не вдаючѝсь до слів
в пейзажах сам себе жалів.»
І він збагнув: це його кличе
із посмішкою на устах
його прекрасна Беатріче*
далекий розпочати шлях.
Три роки навчання̀ у Генті,
а там, як будуть документи,
на них чекає Амстердам.
На Амстелі, де площа Дам,
вони оселяться на баржі.
Там в нього власний є причал,
Від нього шлях колись почав.
Він малюватиме пейзажі,
а їй – підкорювати світ…
І буде в них усе, як слід!
* гентські носики, або кубердони – цукерки
* Муінтпарк – парк у Генті
* Граслей канал у Генті
* Беатріче – див. «Божественну комедію»