U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_;
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U;
abab; aba cbc;
І знов пишу вірша про яснії очиці,
Хоча поклав був я своє перо важке,
Хоча зарікся я не бачити різниці
Між карканням ворон і сяйвом тих очей.
Я голос чую знов, що манить у простори,
Що захопив мене та дихать не дає,
І знову тихий сум, неначе синє море,
Поглинув розум мій, неначе сонце те.
Зізнатись варто все ж: невільник я і досі,
І все ще я поет, якому добрий світ
Пустим здається лиш горіхом на дорозі.
Але в мені життя воскресло птахом дивним,
Коли відчув я знов своєї долі гніт,
Коли я взяв перо співати очі світлі.
