Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
Софієчко,дякую,що запросили на свою сторіночку.
Сподобався вислів "спущу в безодню жах війни."
Дійсно= це жах,який вибив людей з нормального життя.Загальне бажання=швидше би це закінчилося.
Віримо в Перемогу!Україна переможе!
Дякую! Невимовний біль в душі від усього, що чуємо і бачимо... І, напевно, ні час, ні сльози не зможуть змити і загоїти ці рани... Багато питань, і багато з низ, думаю, для простих українців залишаться без відповідей. Миру всім!
На питання мають знаходитися відповіді, особливо, коли ці питання - ціною в людське життя..
Але відповідей уже є досить, і ще будуть, і ще відплата за зло чекає: мирська, небесна (когось і уже застала (для когось й уже настала) )..
Дякую! Амінь! (це якщо про успішне завершення без втрат, але загалом хай тієї війни, звісно, не буде взагалі..)
Хоча, якщо мислити широко і глобально, філософічно і кармічно, то неспроста то все, і найчастіше за широкомасштабними (та й не тільки) подіями слідують оновлення, висновки і [нові> розуміння, усвідомлення, переосмислення і "знаходження" (добре і правильно, якщо слідують..).. важко те, що, на жаль, через втрати, жертви те здобувається..