Так багато довкола людей із зірками на лобі,
Із високими рангами, з владним горінням в очах.
Вони носять на грудях свій сенс у коштовній оздобі
Так, немов офіцери пагони в свята на плечах.
Вони усмішки ліплять щодня на сталеві мармизи.
Запихають у сейфи серця свої з кодом на вхід.
Від сторонніх уміло ховають усі свої кризи.
Для впливових у них – слово-мед, для простих – меч чи лід.
Варто все ж пам’ятати, що час має здатність минати
І здіймати з людини, що ходить землею, покров.
Вони думають, смерть не загляне до їхньої хати…
Вони думають, Бог не спитає у них про любов…
