...Літо минуло,наче й не було-
Лиш гіркота в полинах...
Тінню майнуло,жаром дихнуло,
Розтало в гарячих степах...
Десь загубилось...смутком накрилось-
Сонце украла війна...
Зимно неначе...й не розвеснилось-
Умови диктує вона...
Болісні втрати...серце розп'яте...
Кров'ю стікають слова...
Нищить країну військо прокляте-
Смерть тут збирає жнива.
Досить вже,досить!..Серце голосить,
Не в змозі осилити втрат...
Осінь!Ти зможеш, зиму побореш-
Вернеш додому солдат...
Літечко стихло...Та зовсім не зникло-
Назавжди у наших серцях
Згаслі надії, розтоптані мрії-
Наш Маріуполь в хрестах...
Трагедія Бучі,теракт в Кременчуці,
Обстріляні села й міста..
Жертовність Героїв в жорстокім двобої
І дика-предика орда...
Розтоптане літо,розстріляні весни-
І сум, що розсіявсь навкруг...
Смерть косить і косить,а їй перевесла
Війна подає лиш до рук...
Нестерпно пекучі ці сльози жагучі...
І лютий-прелютий наш біль!..
Ординці, ви стали кодлом гадючим,
Чекає на вас помсти хміль.
Уже є закваска...До осені збродить-
Гарячою була пора!..
Ви кров'ю упились,похмілля надходить-
Тепер частувати пора!..
І прийде розплата за сина,за брата,
За весь безневинний наш люд...
І кара чекає люта на ката,
Згорить двоголовий той спрут.
В нас літа не було - в війні спалахнуло,
Осколком застигло в серцях..
Та Бог допоможе і ми - переможем!..
Хоч поки і зимно в грудях...
Літо пройшло. Мабуть, воно було красиве. Але ми й не помітили. І весну не помітили. У наших серцях досі лютий. Дякую за правдивий вірш, Зінаїдо! Дуже сподобався!
Дякую за суголосся думок і щиру підтримку!
Бракує слів,щоб описати трагедію,та ми мусимо вірити,що все скінчиться,і нарешті прийде мир і перемога на нашу землю...