Якесь марення - війна зціпила зуби,
без маски, зняла шубу.
Вже не ховається вона -
тілесною зійшла із полотна.
Моторошно виринула з книг,
кайданами вчепилася до ніг,
підступно просочилася з екранів,
пішла в степи, зайнявшись на світанні.
Чому прийшла?!!
Не буде березневого тепла:
напився березень води,
вовчі на снігу сліди...
цьогоріч збереглись
і квітень опустився головою вниз,
а травень захлинувся у полоні -
юне обличчя, сиві скроні.
Війну поставили у кут -
втікла, змінила свій маршрут.
На півдні вешталась все літо,
пиячила нахабно, їла сито.
допоки осінь не прийшла
і хвойду вигнала з кубла.
Брат-листопад схопив батіг
і став періщити як міг!
Вцілілі горе-вояки
то без ноги, то без руки.
Грудень, січень, лютий - подих крижаний
Гартує... і спонукає до дій!
Сніжинки у танці кружляють, летять,
Ворожі танки горять, горять, горять...
