учаснику російсько-української війни
присвячено
У царині інформаційних технологій
Він будувати б тихо міг земний свій рай.
Доріг у сферу цю багато – всі розлогі .
Та вибрав цю він: боронити рідний край.
У чотирнадцятому став бійцем «Донбасу».
Від ворогів схід України захищав.
Та його пал було зачинено на засув,
Під Іловайськом у полон Максим попав.
Там дух бійця в ярмо запхати прагли – всує.
Коли наказ почув від ворога: «Ей, ти!
Взуття об синьо-жовтий ноги витри. Чуєш?»
Не витер – й ранами за стійкість заплатив.
В підкладку куртки прапор з підписами друзів
Зашив, з полону привезти у дім зумів.
Знов воювати взявся. Тіло ж – у кольчузі!
Успадкував таке від роду Богунів.
Стрільця зробив з Максима Ґалва- підполковник.
Згадка про вчителя цього супокій рве -
На дно пустив сепар його життєвий човник,
Але наука Ґалви в воїнах живе.
Прапор, привезений з полону, у музеї -
До серця липне, як до ока водограй.
Готують ґрунт воїнів подвиги, ідеї!
На ньому цвіт зросте, прославить рідно-край!
