Ця історична пригода була років двадцять тому, ще на початку нового двадцять першого століття, коли не всі люди мали особистий транспорт, як у наш теперішній час.
Робочий день ще тільки розпочався, а дзвіночок на дверях архіву нагадав працівникам, що прийшов відвідувач. Консультант вийшла до відвідувача, бо сьогодні в архіві - неприймальний день, але той наполегливо просив, щоб його пропустили до завідуючої. Він говорив про те, що приїхав із райцентру і привіз документи для передачі в архів...
Завідуюча, почувши розмову консультанта про те, що потрібно було хоч передзвонити і попередити, що приїдете, бо могли б її не застати на місці, вийшла з кабінету до відвідувача…
Яким було її здивування, коли побачила колегу із райцентру, який на «кравчучці», (так у народі називають невеличкі двоколісні візки для перевезення сільськогосподарської продукції), привіз документи.
Так як документи на зберігання в архів передавалися згідно з графіком їх передачі, то було чому дивуватися, бо їх об’єм завжди був великий, їх привозили з організацій вантажівками, або іншим транспортом, а тут- візочком...
- Це у вас всі документи? – запитала завідуюча, коли чоловік розв’язавши дві картонні коробки, заповнені документами, зайшов у кабінет.
- Так,- сказав він. Це відібрані на зберігання документи за два роки. Наступну партію привезу пізніше, бо я ж добирався до вас автобусом... Більше просто нікуди було взяти.
Чоловік поставив дві картонні коробки з документами на стілець, а портфель -«дипломат», так називають прямокутні портфелі, положив на приставний стіл у кабінеті завідуючої, прикривши двері кабінету…
Перекинувшись декількома реченнями про роботу та життя-буття, колега запитав чи можна пройти в туалет. Завідуюча пояснила куди і як пройти, і він, вставши зі стільця, взяв у руки свій дипломат...
- Я ледве здержалася, щоб не розсміятися, - розповідає завідуюча. Уявіть собі маленьке приміщення - туалет, як в однокімнатній квартирі, поруч вмивальник з вішалкою для полотенця. Там більше немає місця для інших речей.
Кажу йому: "Хай полежить тут ваш дипломат, нікуди з кабінету він не подінеться".
- Ні, ні...! - відповів чоловік і забравши з собою портфель, вийшов із кабінету.
- Моя жіноча цікавість була настільки великою, що хотілося просто підглянути, що і як можна робити з тим дипломатом у тісному туалеті, – каже завідуюча…
Знову зайшовши у кабінет до завідуючої, чоловік закрив двері. Поклавши дипломат на стіл, почав його відкривати...
- То я хотів у туалеті перевірити чи цілі яйця – сказав він, відкриваючи дипломат.
Сьогодні в автобусі така тіснота, думав що не довезу їх …
У дипломаті лежали рядочками, як сірники у коробочці, цілі – цілісінькі курячі яйця, навіть не перекладені папером. Їх було, мабуть, чотири чи п’ять десятків…
- Скільки вмістилося, - сказав він. Це яйця нашої місцевої птахоферми. Візьміть, як подяку за вашу роботу, бо знаю, що багато чого не доробив у питаннях діловодства. Я ж один у конторі працюю: ні секретаря, ні консультанта у нас немає…
Працівники архіву з усмішками згадували і цього чоловіка, і ціленькі смачні курячі яйця, які він привіз в автобусі за вісімдесят кілометрів від обласного центру. Вони були дійсно смачними, як елітні яйця нашої Косівщинської птахоферми.
Частенько згадуючи цю пригоду - жартуючи, працівники запитували завідуючу, коли ще до нас приїде чоловік з яйцями…
В.Ф. – 15.09. 2023
Чудова, весела історія з реального життя!
А є ще такий анекдот радянських часів. В автобусі чи в трамваї людей повнісінько. Чоловік в літах стоїть з тряпчаною сумкою в руці, а навколо молоді хлопці. Він їм каже: "Хлопці, обережно яйця." Хлопці кажуть: "Що дядьку, яйця везеш?" А він відповідає:" Ні, шиферні гвозді."
Вспомнил советский анекдот про яйця... Едет мужик в трамвае и держится за поручни, а сетка с яйцами мотается туда-сюда перед сидящей женщиной. Она и говорит ему: "Мужчина дайте мне, я ваши яйца подержу"...Не надо, я щекотки боюсь! У вас вышло интересней, правдивей.
Вірочко, неймовірно цікава історія! Я була свідком такої історії: в Києві одна бабуся з села вперше потрапила в метро. Везла доньці гостинці і відро яєць. Все боялась ступити на сходинку ескалатора, люди їй допомагали. Вона поставила відро, воно поїхало вниз, далеко відірвавшись від бабусі, яка врешті наважилась стати на східці. Всі здивовано озирались, коли бабця не своїм голосом волала: -Люди, держіть яйця, Боже, що ж це робиться!
Гарна життєва історія! Всього в житті буває. Дякую Вам за гарну розповідь та подарований позитив!
Миру Вам, дорога Вірочко та море позитивних емоцій та почуттів!
Життєва подія. А мені розповіли таку. Це було точно.
Гололедиця,слизько. На тротуарі жінку обганяє чоловік тримаючи в руках лоток з курячими яйцями.Йшов швидко. Вона захвилювалась,хоч би доніс. Чоловік повернув за ріг будинку. Коли жінка підійшла ближче почула що хтось упав. Вона поспішила на допомогу. На тротуарі лежав чоловік і стогнав від болю. Жінка стала допомагати піднятись і запитує: "А де ж ваші яйця?"
"Та яйця на місці, тільки спину затовк".
Вона дивиться,а той з лоточком ген-ген далеченько.
Сподобалася Ваша історія. Життєва і з гумором. Мав чоловік яйця, то й хабар яйцями дав. Одного разу одна жінка викладачці університету хабар віниками дала, а та як розлютилася, що ті віники винесла зі свого кабінету і всім студентам показувала і кричала, що то чари, бо віник має бути один. А студентка виправдовувалася, що вона їй ще м'яса, сала і меду привезла, а за ті продукти щось не кричала, хоча віники теж взяла.