.. стомлені рими блукали десь поза думками..
..навіть не варто, здавалось, шукати й полохати їх..
..час цокотів -цокотів все вперед..наче коні степами..
..він швидкоплинний такий і важкий, наче мокрий сніг..
..тисне на груди кіпа думок тягарливих..
..зараз хіба де хто є без думок і проблем..
..час все біжить як раніше, ще тільки більш метушливий..
..знову і знову вирішуєш ворох дилем..
..подих затримуєш разом з пекучим питанням..
..хто допоможе??..коли??..на квадрати думки..
..слово завжди було якось доречніше ніж всі зітхання..
..слово за словом..як видих гарячий в рядки..
Чудовий вірш! 
