Соловейко – невтомний співець
Про весняну красу і кохання,
І рулад неповторних знавець,
Сизокрилий пташок незрівнянний.
З вікон чути, як тьохкає в вербах
Під цвірчання малих горобців
І пронизливий ластівок щебет…
Долітав зрідка й півнячий спів;
Соловеєчко – добрий митець,
Голос має м'якенький і чистий;
В нього дзьобик – олівчика чверть, –
Горло мало не рветься від пісні.
Соловейко сміється і плаче,
Захлинається в пристраснім співі,
Лірним звукам своїм довіряє
Біль, скорботу любові і ніжність.
Місяць ніченьку злегка колише
Під заливисту трель солов’я.
Це до сутінок ночі утішно
Він для тебе, коханий, співа…
30. 06. 2018
