Коли кажу відверту правду в очі,
То тим самим пробуджую ваш дух,
Бо він блукав, неначе привид ночі
І пробки мав у раковинах вух.
Я так чинив вже більш, ніж тридцять років,
І ґуль чимало тим собі набив.
Здавалось, з того мало було проку*,
Але зненацька стався враз прорив.
Майдан піднявся проти беззаконня,
І все в суспільстві вмить перевернув –
То дух народу раптом встав спросоння
І голову нечистому зітнув.
Але існує вищий бій – духовний:
Де зло вбивається ще на корню.
І, хоч така війна є малокровна,
Та ефективно знищує брехню!
Гатю по вухах правдою невпинно,
Щоб пробки ті пробити викриттям!
Не дам спокою, хай летить лушпиння -
То ж так собі, лукавцю, і затям!
Не культивуйте зло в своєму серці
І не будуйте долі на брехні –
Щоб ворог знов до вас у дім не вдерся
І нової біди вам не приніс!
Не затуляйте вух своїх від правди,
І не вертіть від ню свої носи,
А краще статус душ своїх поправте
І внутрішність духовної краси.
проку* - русизм.