Любить Україну то землю любить,
В час добрий, та й злий, і в негоду,
Любити, та так що себе поважать,
А не комусь там в угоду.
Любити як лагідну матір свою,
Як батька суровеє слово,
Без страху, в час грізний упасти в бою,
Й як фенікс піднятися знову.
Любить, то не є поцілунки взасос,
Отих, хто сьогодні при владі,
Кумирів нема, не було й не знайшлось,
А тим, що були вже не раді .
Нема, вже того, хто пихато казав,
Що мали то й зараз ми маєм,
І іншого, вектор хто другий вказав,
Ми також його забуваєм.
Нам глечики вперто отой назбирав,
Трипілля хто тільк и лиш славив,
Та й дон, сам кудись накивав,
Й Петра Бог від нас також сплавив.
Ми бачимо, чуємо, сталась біда,
Але подивись на знамення,
Бо зовні та ще й всередині орда,
У вічність знесе й сьогодення.
А нам Україну любить й зберегти,
Відбитися щоб від навали,
Це зробим всі разом, Вона, Він і Ти,
Для долі щасливої й слави,
Й життя України, Держави.
Небайдужий.
Лютий 2024.
ID:
1006093
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 18.02.2024 04:23:25
© дата внесення змiн: 18.02.2024 04:23:25
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
