Ой, же ж, доле моя, доле,
Tи куди мене занесла?
І ні в гори, і ні в поле,
І не в темнії ліси,
Не в степи безкраї,
Де колише вітер
Ковилі мрійливі
Диво-дивної краси.
Не туди, де в гáю
Пташечка весела
Без турбот щебече
З гілки пісню росянисту
Про своє кохання
І прихід весни.
Ой, же ж, доле моя, доле,
Як з тобою мені жити?
Чи то - в радості, чи в горі,
Чи - у щасті, чи - в нужді?
Чи - в очікуванні смерті,
Чи то - в довгому житті?
Ясна весно! Що принесла
На опалених війною
Крилах смутку і журби?
Дай надії хоч краплину,
Спраглі вỳста занімілі
Життєдайною росою,
Блиском сонця окропи.
Ой, ти доле моя, доле,
Чом - не ненька мені мила,
Чом - не жінка мені вірна,
Чом - не рідная сестра?
Чом закинула в неволю,
Чом залишила в біді...
Дай надії хоч краплину,
Спраглі вỳста занімілі
Життєдайною росою,
Блиском сонця окропи.
03.03.2024 р.
