*****
Життя в нас непросте,
Бо нині йде війна
Жорстокая, страшна,
Та серце золоте
У грудях стукотить
І впевнене у тім,
Що в ріднім, дорогім
Краю настане мить,
Коли мине війна,
А замість неї мир,
У свій солодкий вир
Нас взявши, як весна,
Прийде́ і більш повік
Не піде в небуття,
А буде все життя,
Цілісінький наш вік,
А також тих усіх,
Які іще прийду́ть,
Уставши враз на путь*
Життя. У морі втіх
Ми плаватимем всі
Під серця тихий стук,
Позбавившись всіх мук.
В нас мир в усій красі
Цвістиме так, немов
Ті квіти чарівні,
Що квітнуть навесні
Та влітку знову й знов…
Війни ж ніколи вже
Не буде, стрівши край
Навік, чого ми вкрай
І прагнем. Збереже
Героїв пам’ять. В ній
Вони вік будуть жить
І нас усіх учить
Край захищати свій.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 12. 12. 2022
