Коли ти вже розставиш свої коми?
Тоді, коли TV, новини, значить вдома
Втому зітре з чола дбайлива дружина,
Її тепло по моїх венах мов вакцина.
Заплету рівно твої довгі коси,
Літній дощ потім їх приморосить;
Защебече в саду дзвінкоголоса пташина,
Запульсує у лоні нове життя - дитина.
На всі ці події сміливо чекаю,
А поки що граю, граю, граю
У своїм раю, де нема тобі місця:
Приваблюєш тихо на своє обійстя.
Схилилась на парту, на долонях куняю
За сімнадцять все провиджу, от знаю
Що буде все так, не по собі, не інакше,
Шкрябаю напис той самий. Пом'якше?
А як ще по-іншому можна було тоді
Веселитись? Це ж як вгараздило мені
Народитись! Аби ж то ще не вселитись
Там, де не треба було трохи повчитись.
А що не погані з того всього вийшли
Вчителі? Двері там. Ви куди дійшли,
Жителі мої? Вас жде вдома сива мати:
Вона вміє свої дати ясно передбачати.
От скажіть ви тепер мені, будьте ласкаві,
Чому усі такі повсюди весело жваві?
Чи ж бо не прийшла та сама година?
Знати б na pewno чи "напевно" доктрина?
