Не спиться,ніяк не виходить,
Замучив вночі гіркий сум,
Вже сонечко в небо виходить,
А я не позбудуся дум.
Чи спокій прийде довгожданний,
У небі , і спокій в душі?
О,люде ,ти мій всестраждальний,
Чому терпиш ці віражі?
Так хочеться вранці почути,
Що вже закінчилась війна
І радість нарешті відчути,
Яка на усіх нас одна.
Іде третій рік цього горя,
І краю,здається,нема,
Неначе згубилася доля,
І чути:війна ще,війна.
І в цьому ростуть наші діти,
І внуки ростуть в цьому теж,
На жаль,нам цього не змінити,
На жаль,не побачити меж...
Не буду пророчити завтра,
Не буду гадати коли,
Бо так розгорілася ватра,
В такому ми ще не жили,
Але все ж надія жевріє,
Що буде ще вільне життя,
А в ньому і щастя,і мрії,
А в ньому і все майбуття.
23.06.24
ID:
1016135
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.06.2024 15:55:17
© дата внесення змiн: 25.06.2024 08:31:23
автор: Руслана Сапронова
Вкажіть причину вашої скарги
|
