Душі моєї щирий соловейко
співає світанково, веселенько
про ріки кришталево-колискові,
поля пшенично-стиглі, волошкові,
про потічки щасливо-дивограйні,
смереки, клени місячно-осяйні,
про диво-чарівну жіночу вроду,
і працьовиту вдачу, і свободу,
про край наш чарівливо-незбагненний,
завзятий, всім відкритий та пісенний,
про свято соловейка на горісі
і діток ластів'яточок у стрісі,
калину, що з вербою за ставочком
створили дубу вишиту сорочку,
про воїнів - синів народу вірних,
стійких в бою, а у душі покірних,
про нове покоління, що зростає,
таку любов, що навіть лід розтає,
славетну Україну молоденьку
і сиву нашу неню, дорогеньку.
Ми волю збережемо, все здолаєм!
Хай в України серденько не крає,
співають хай флояри в полонинах,
добробут буде в горах і долинах,
лелеки виють гнізда без тривоги,
додому хай ведуть усі дороги,
дитячий сміх лунає над степами,
зажурені не будуть наші мами.
