Послухай мене не спіши, я іноді роблю дурниці, життя моє це помилки.
Вода в каламутній криниці, я наче роблю не зі зла, і злого я точно не хочу.
Але знов приходить вона , під руку мені щось шепоче.
Та що тут - зроби чи віправ , скажи і ніхто не осудить.
Ти знаєш, якщо б я це знав , то мовчки тримав свої руки .
Тримав би закритий свій рот що б зайвого знов не сказати.
Ти гостро сприймаєш моє , миттєво рубаєш канати.
Послухай мене , не спіши - не варто мене проганяти.
Дурниці роблю як і всі , але не зі зла не - сказати.
Просити я можу завжди , пробачення варте
Каратів.
Послухай , пробач за усе - за те що було або буде .
Але я лиш хочу тебе , пробач і тримай мою руку.
