Гроза всю ніч. І синь у гуркотнечі.
Вивчаєш очі – мальва я? Нічниця?
Фіалково-промоклий спільний вечір
Насниться.
Торкаєш ніжно мокрі довгі коси,
І блискавки запалюєш у висі.
Цей дощ на двох – далеко ще не осінь.
А близькість..
Веселка між краплинами ростиме,
На небі розпогодиться – жар-птиця!
… Сьогодні дощ фіалковий не з тими –
Чи ми це?!
… Закушпелить і зірветься зі шляху,
Накриє коси ніч серпанком сивим…
У небі колотнеча… Іскра жахне –
Ллє злива…
Та ж парасоля і життєві битви.
Тебе малює збуджене міжхмар’я.
Нічницею… чи мальвою на вітрі
Я марю….
