Коли мелодію свою невпинний вітер
Озвучує в дротах, я слухати люблю –
В душі вона розпалює і мрії світлі,
Й незримі почуття, але й невтішний сум.
Люблю осіннього дощу блискучі краплі,
Траву, устелену картатим полотном,
І як спішать за вітром обважнілі хмари
Над опустілими полями і садком.
Люблю прощальний сум пташок, що відлітають,
В душі зворушуючи ніжності струну.
Люблю, як ягоди калини достигають,
І збуджують приємний спогад про весну.
Люблю, коли повільно місто заливає
Смеркання таємничість, вечір стелить тінь…
Коли, кружляючи, на землю сніг злітає,
Люблю сніжинок танці в світлі ліхтарів.
Сніг чорну голизну землі фарбує білим -
Святковим, світлим, чистим виднокіл стає,
І чари присмерку стають такі звабливі,
Співанка вітру їм поваби додає…
12.02.2023